Психологія стресу. Роберт Сапольський

Роберт Сапольський – фахівець зі світовим ім’ям, видатний біолог та психолог, викладач біології, неврології та нейронаук у Стенфордському університеті, автор однієї з найавторитетніших і найвідоміших у всьому світі книг з психології та фізіології стресу «Психологія стресу». Він переконаний, що людська здатність готуватися до майбутнього та турбуватися про нього – це і благословення, і прокляття. Благословення – у тому, що ми можемо діяти превентивно та підготуватися, а прокляття – у тому, що наша схильність турбуватися про майбутнє викликає у нас постійний стрес.

Вся справа в тому, що за останні 100 тисяч років тіло людини практично не змінилося, хоча значною мірою змінилися умови його функціонування. Виклики ж, з якими стикається мозок, стрімко змінюються навіть не протягом століть – протягом років. Це означає, що сучасний мозок знаходиться в тілі неандертальця, яке реагує так, як реагувало б на стрес тіло «печерної людини». Але неандерталець під час стресу або бився, або тікав. Саме тому Сапольський постійно звертається до образу зебри, що стрімко біжить саваною вперед від небезпеки. Усі механізми стресу спрямовані на забезпечення цього стрімкого бігу.

Однак сучасна людина, переживаючи стрес, не біжить, подібно до свого попередника чи зебри – вона смиренно стоїть перед начальником, безвихідно лежить на дивані, болісно намагаючись вирішити проблему, сидить перед телевізором, активно співпереживаючи подіям. І весь комплекс гормонів та хімічних речовин, покликаних забезпечити виживання неандертальця, обрушується на нерухомі м’язи. Вони не поглинають ці речовини, оскільки не працюють і не потребують їх. І тоді зі струмом крові вони потрапляють у різні органи і тією чи іншою мірою їх ушкоджують.

Це відбувається миттєво. Щоразу ця хвиля нереалізованих, вкрай активних хімічних речовин, будучи не затребуваною м’язами, осідає в найважливіших органах – серці, мозку, шлунково-кишковому тракті.

Зебри гинуть швидко, потрапляючи до лап хижаків. Люди вмирають повільніше: від ішемічної хвороби серця, раку та інших хвороб, що виникають через хронічні стресові реакції. Але коли стрес передбачуваний, а ви можете контролювати свою реакцію на нього, на розвиток хвороб він впливає вже не так сильно.

Декілька цитат з книги.

• Якщо тисячу років тому стрес був ситуаційний, то зараз він постійний і люди хворіють через хронічний стрес.
• Тисячу років тому хвороби були різкі і ситуативні, зараз вони мляві, як рак, серцеві захворювання, ризик яких також підвищується під час стресу.
• Стрес викликає підвищення тиску, діабет, психічні захворювання, мігрень, зміну крові, гормонів, лібідо.
• Аби позбутися стресу, допоможе медитація, дихальні практики, спокійне оточення, посада.
• Нервова система цілком пов’язана з імунною системою. Алергіки, яким показували штучну троянду, починали відчувати алергію.
• Під час тривалого стресу беруться резерви з імунітету, коли стрес переходить у хронічний, імунітет починає різко падати.
• Схильні до стресу люди частіше схильні захворіти на аутоімунне захворювання, вони схильні до депресій, звідси – частіше п’ють алкоголь і курять, що теж підвищує ризики хвороб.
• Невідомість та недолік контролю гірше, ніж високий контроль та важка робота.
• Ризиковані люди мають менше дофаміну, тож щоб відчути той самий рівень задоволення, їм необхідний вищий ризик.
• Люди, схильні до стресу, більш різко реагують на отримане задоволення від речовин, що викликають звикання.
• Найкраще борються зі стресом ті, хто не п’ють, не курять, займаються спортом, мають нормальну вагу, теплі взаємини та стабільні умови життя.

Декілька місяців тому пан Сапольский у рамках підтримки України, яку надають видатні діячі з усього світу, провів для наших спеціалістів онлайн-лекцію. Ось декілька цікавих тез з неї про те, що відбувається з нашим тілом, коли воно постійно перебуває в стресі.

1. Зменшується гіпокамп, який відповідає за процеси навчання та запам’ятовування. Тож якщо ви помічаєте, що під час навчання ви трохи повільно все розумієте та воно не відкладається в пам’яті – це нормально. Насилувати себе не варто – буде ще гірше.
2. Збільшується мигдалевидне тіло в мозку, що відповідає за реакції страху та тривоги. Це призводить до того, що страхів та тривог побільшає, і інколи вони нічим не обумовлені. Ви просто починаєте жити в такому фоні. Краще про це пам’ятати та намагатися спостерігати за своїми тривогами ніби зі сторони.
3. Виснажується система, що регулює дофамін – і це призводить до депресії або депресивних епізодів. Це теж закономірно, однак не слід відкладати звернення до спеціаліста, якщо у вас проявляються ознаки депресії. Вони майже ніколи самі не проходять.
4. Йде сильний вплив на фронтальну кору головного мозку, що призводить до втрати самоконтролю та імпульсивної агресивної поведінки. Ви починаєте нервувати та зриватися на близьких – а близьки на вас. І це теж закономірно. Головне – не сприймати інших на свій рахунок. Це все – не про вас.
5. Цей вплив на фронтальну кору головного мозку також призводить до зниження емпатії та поділ людей на своїх та чужих. Ось чому зараз зустрічається так багато емоційного очерствіння.